Радник Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку.
У минулому працював на керівних посадах у Консолідованому офісі з продажу активів неплатоспроможних банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. До лютого 2016 року був Радником Першого заступника Міністра фінансів України.
До приходу в Міністерство фінансів України працював на керівних посадах в різних організаціях приватного і державного сектору економіки та на державній службі, в тому числі протягом 2009 — першої половини 2010 рр. був Заступником Керівника Служби Міністра фінансів України — начальником аналітичного відділу Міністерства фінансів України.
Сфера професійної компетенції — побудова стратегій розвитку, систем управління ризиками та процесами на макрорівні.
У 2004 році Ілля закінчив Інститут Міжнародних Відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка та здобув ступінь магістра в галузі міжнародних економічних відносин (спеціалізація – міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини) з відзнакою.
Як національний експерт брав безпосередню участь в розробці та адвокації численних законодавчих ініціатив (policy creation, policy writing and advocacy), зокрема є співавтором Законів України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакціях 2018-2023 років, в тому числі щодо відновлення інституту парламентського контролю за приватизацією державного майна), «Про Фонд державного майна України» (в редакціях 2018-2023 років), «Про оренду державного і комунального майна», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності суб’єктів державного сектору економіки», «Про внесення змін до закону "Про приватизацію державного і комунального майна" (щодо парламентського контролю за приватизацією державного майна)", «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України», «Про концесію», Кодексу з процедур банкрутства (в редакціях 2019-2024 років), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» (№ 3587-IX, в тому числі щодо створення інституту парламентського контролю за ефективністю управління корпоративними правами держави) та інших актів законодавства, які створили сучасну архітектуру системи управління майном публічного сектору економіки.
